Academic Journals Database
Disseminating quality controlled scientific knowledge

FORMATION OF ANTIQUE RHETORIC: CHRONOLOGY OF RHETORICAL METHODS AND STYLES (PLATO, ARISTOTLE) СТАНОВЛЕННЯ АНТИЧНОЇ РИТОРИКИ: ХРОНОЛОГІЯ РИТОРИЧНИХ МЕТОДІВ І СТИЛІВ (ПЛАТОН, АРИСТОТЕЛЬ) СТАНОВЛЕНИЕ АНТИЧНОЙ РИТОРИКИ: ХРОНОЛОГИЯ РИТОРИЧЕСКИХ МЕТОДОВ И СТИЛЕЙ (ПЛАТОН, АРИСТОТЕЛЬ)

ADD TO MY LIST
 
Author(s): Irina A. Pantelyeyeva

Journal: Anthropological Measurements of Philosophical Research
ISSN 2227-7242

Issue: 3;
Start page: 109;
Date: 2013;
Original page

Keywords: rhetoric | speech theory | true/false eloquence | sophism | scientific discipline | speech | style

ABSTRACT
Introduction: the article represents one of the investigation stages devoted to studying the ancient theory of speech in the light of the analysis of rhetorical methods and styles. Purpose of the article: to analyze the basic points of philosophical concepts of rhetoric of Plato and Aristotle, to prove that from Plato the rhetoric in the true sense starts being approved, and Aristotle is an ancestor of real theory of speech of the new genre, the new form, the new purposes and tasks of the description of verbal art. Problem statement: development of the ancient principles of rhetorical style’s creating is reached by efforts of outstanding speakers, each of them were differed not only by the ideological sympathies or antipathies, but also by nature of works, the concepts put in their basis. Two Ancient Greek philosophers: Plato and Aristotle are considered as founders of ancient rhetorical science. The main material of article represents philosophical research of features of scientific concepts of the ancient philosophers Plato and Aristotle based on studying and generalization of authentic sources and literary critics. Findings and their discussion: basic points of philosophical concepts of rhetoric of Plato and Aristotle are analyzed, their main features and regularities are defined, and their interrelation with practice of public oratorical speech is established. Scientific novelty is displayed in the received results from the comparative analysis of two concepts of public speech of Plato and Aristotle from a position of philosophical justification of rhetoric’s rules with orientation on ancient "popular" declamation practices. Practical value of article consists in development of insufficiently studied object "Antique declamation discourse" where Plato and Aristotle's two central rhetorical concepts appear as the intermediate stage in development of a declamation discourse of Ancient Greece and, subsequently, and Ancient Rome. Conclusions and recommendations: the conclusions can be given by the following facts: from Plato the rhetoric in the true sense is approved: true rhetorical art isn’t based only on argument technique, the true rhethor appears as the philosopher. Plato raises the problem of an ambiguity of two opposite rhetorics presented in "Gorgias" and "Phaedrus ". Rhetoric as scientific discipline, as the present theory of speech is first considered by Aristotle. The rhetoric is presented as the science "about speech and about thoughts", about the relation of thinking to the word.Вступ: стаття являє собою один із етапів дослідження, присвяченого вивченню античної теорії мови у світлі аналізу риторичних методів і стилів. Мета роботи: проаналізувати основні положення філософських концепцій риторики Платона та Аристотеля, довести, що з Платона починає затверджуватися риторика у власному смислі, а Аристотель є родоначальником дійсної теорія мови нового жанру, нової форми, нових цілей і завдань опису словесного мистецтва. Постановка проблеми: розробка античних принципів риторичної обробки стилю досягається зусиллями видатних ораторів, кожний з яких відрізнявся не тільки своїми ідеологічними симпатіями або антипатіями, але і характером творів, концепціями. До фундаторів античної риторичної науки по праву прилічюють двох давньогрецьких філософів: Платона та Аристотеля. Основний матеріал статті являє собою філософське дослідження особливостей наукових концепцій античних філософів Платона та Аристотеля, що засновано на вивченні й узагальненні автентичних джерел і літературної критики. Результати і їх обговорення: проаналізовані основні положення філософських концепцій риторики Платона та Аристотеля, визначені їх основні особливості і закономірності, установлено їх взаємозв'язок із практикою публічної ораторської промови. Наукова новизна відображається в отриманих результатах від порівняльного аналізу двох концепцій публічної мови Платона та Аристотеля з позиції філософського обґрунтування правил риторики з орієнтацією на античні "популярні" декламаційні практики. Практичне значення роботи полягає в розробці недостатньо вивченої теми "Античного декламаційного дискурса", де дві центральні риторичні концепції Платона та Аристотеля з'являються як проміжний етап у процесі розвитку декламаційного дискурса античної Греції і, згодом, і Стародавнього Рима. Висновки і рекомендації: отримані висновки можна звести до наступних положень: починаючи із Платона, затверджується риторика у власному смислі: щире риторичне мистецтво не спирається тільки лише на техніку аргументації, щирий ритор з'являється як філософ. Платон піднімає проблему двозначності двох протилежних риторик, представлених у "Горгії" і "Федрі". Риторика як наукова дисципліна, як дійсна теорія мови розглядається вперше Аристотелем. Риторика виступає у філософа як наука "про мовлення та про думці", про відношення мислення до слова.Вступление: статья представляет собой один из этапов исследования, посвященного изучению античной теории речи в свете анализа риторических методов и стилей. Цель работы: проанализировать основные положения философских концепций риторики Платона и Аристотеля, доказать, что с Платона начинает утверждаться риторика в собственном смысле, а Аристотель является родоначальником настоящей теория речи нового жанра, новой формы, новых целей и задач описания словесного искусства. Постановка проблемы: разработка античных принципов риторической обработки стиля достигается усилиями выдающихся ораторов, каждый из которых отличался не только своими идеологическими симпатиями или антипатиями, но и характером произведений, концепциями, заложенными в их основу. К фундаторам античной риторической науки по праву причисляют двух древнегреческих философов: Платона и Аристотеля. Основной материал статьи представляет собой философское исследование особенностей научных концепций античных философов Платона и Аристотеля, основанное на изучении и обобщении аутентичных источников и литературной критики. Результаты и их обсуждение: проанализированы основные положения философских концепций риторики Платона и Аристотеля, определены их основные особенности и закономерности, установлена их взаимосвязь с практикой публичной ораторской речи. Научная новизна отображается в полученных результатах от сравнительного анализа двух концепций публичной речи Платона и Аристотеля с позиции философского обоснования правил риторики с ориентацией на античные «популярные» декламационные практики. Практическое значение работы заключается в разработке недостаточно изученной темы «Античного декламационного дискурса», где две центральные риторические концепции Платона и Аристотеля предстают как промежуточный этап в процессе развития декламационного дискурса античной Греции и, впоследствии, и Древнего Рима. Выводы и рекомендации: полученные выводы можно свести к следующим положениям: с Платона утверждается риторика в собственном смысле: истинное риторическое искусство не опирается только лишь на технику аргументации, истинный ритор предстает как философ. Платон поднимает проблему двусмысленности двух противоположных риторик, представленных в «Горгии» и «Федре». Риторика как научная дисциплина, как настоящая теория речи рассматривается впервые Аристотелем. Риторика выступает у философа как наука «о речи и о мысли», об отношении мышления к слову.
Why do you need a reservation system?      Save time & money - Smart Internet Solutions