Academic Journals Database
Disseminating quality controlled scientific knowledge

MEASUREMENT OF VAGUE PREDICATES ИЗМЕРИМОСТЬ РАСПЛЫВЧАТЫХ ПРЕДИКАТОВ ВИМІРНІСТЬ РОЗПЛИВЧАСТИХ ПРЕДИКАТІВ

ADD TO MY LIST
 
Author(s): Ludmila A. Katz

Journal: Anthropological Measurements of Philosophical Research
ISSN 2227-7242

Issue: 3;
Start page: 88;
Date: 2013;
Original page

Keywords: vagueness | borderline sentence | relative verity | super valuation

ABSTRACT
Problem statement: The way of assignment of exact numerical truth value to any vague predicate sentence remains to be problematic.   The main text: I would like to propose one of the possible ways of estimation for vague sentences: to exploit the supevaluationists' idea of precisification for the interpretation of verity. We can think of the verity of a borderline sentence (the degree to which it is close to definite truth) as the proportion of permissible precisifications on which it is true. The proposed construal of degrees, interpreting verities on the basis of a measure over admissible precisifications, allows discrimination among borderline cases that would otherwise (on the standard supervaluationist account) all inhabit the same truth-value gap. My view of vague expressions assumes also that a borderline sentence may affect verity of another borderline sentence.  The notion of relative verity reflects an intuitive assumption about possible semantic connections between applications of vague predicates. So-called forcing connection is a non-symmetric, transitive relation, which does not express any temporal or causal dependence between borderline cases; rather, it expresses a logical or semantic relation. I consider different kinds of forcing connection between vague expressions. Conclusion: Using of the notions “relative verity” and “forcing” provides preservation for borderline sentences of certain logical connections, which are postulated by classical logic.Постановка проблемы: Способ приписывания точного истинностного значения каждому расплывчатому предложению остается проблематичным. Изложение основного материала: Один из возможных способов оценки истинности расплывчатых предложений основан на использовании супер-оценочной теории уточнений для интерпретации истинности. Степень истинности расплывчатого предложения (степень его приближения к определенной истине) может быть представлена как пропорция возможных уточнений, при которых это предложение истинно. Предлагаемое определение истинности, интерпретирующее степень истинности как меру допустимых уточнений, позволяет провести градацию пограничных предложений, которые при стандартном супер-оценочном подходе попадают в так называемую истинностно-значную щель. Мой подход к расплывчатым выражениям допускает также, что одно пограничное предложение может оказывать влияние на степень истинности другого такого предложения. Понятие относительной степени истинности отражает интуитивное представление о возможных семантических связях между различными приложениями расплывчатых предикатов. Так называемое вынуждающее отношение – это несимметричное транзитивное отношение, которое выражает не временную или причинную зависимость между пограничными предложениями, а их логическую или семантическую взаимосвязь. Я рассматриваю возможные виды вынуждающих отношений между расплывчатыми предложениями. Выводы: Использование понятий относительной степени истинности и вынуждающего отношения позволяют сохранить определенные логические взаимосвязи между пограничными предложениями, обусловленные классической логикой.Постановка проблеми: Спосіб приписування точного істінностного значення кожному розпливчастого пропозицією залишається проблематичним. Виклад основного матеріалу: Один з можливих способів оцінки істинності розпливчастих пропозицій заснований на використанні супер-оціночної теорії уточнень для інтерпретації істинності. Ступінь істинності розпливчастого пропозиції (ступінь його наближення до певної істині) може бути представлена як пропорція можливих уточнень, за яких це пропозиція істинно. Пропоноване визначення істинності, що інтерпретує ступінь істинності як міру допустимих уточнень, дозволяє провести градацію прикордонних пропозицій, які при стандартному супер-оціночному підході потрапляють у так звану істінностной-значну щілину. Мій підхід до розпливчастим виразами допускає також, що одне прикордонне пропозиція може впливати на ступінь істинності іншого такої пропозиції. Поняття відносної міри істинності відображає інтуїтивне уявлення про можливі семантичних зв'язках між різними додатками розпливчастих предикатів. Так зване змушує ставлення - це несиметричне Транзитивне ставлення, яке виражає не тимчасову або причинний залежність між прикордонними пропозиціями, а їх логічну або семантичну взаємозв'язок. Я розглядаю можливі види змушують відносин між розпливчастими пропозиціями. Висновки: Використання понять відносної міри істинності і змушує відносини дозволяють зберегти певні логічні взаємозв'язки між прикордонними пропозиціями, зумовлені класичною логікою.
Save time & money - Smart Internet Solutions      Why do you need a reservation system?