Academic Journals Database
Disseminating quality controlled scientific knowledge

OVERCOMING THE CULTURAL DIFFERENCES: PARABLE AS A MEANS OF INTERCULTURAL DIALOGUE ПРЕОДОЛЕНИЕ КУЛЬТУРНЫХ РАЗЛИЧИЙ: ПРИТЧА КАК СРЕДСТВО МЕЖКУЛЬТУРНОГО ДИАЛОГА ПОДОЛАННЯ КУЛЬТУРНИХ ВІДМІННОСТЕЙ: ПРИТЧА ЯК ЗАСІБ МІЖКУЛЬТУРНОГО ДІАЛОГУ

ADD TO MY LIST
 
Author(s): Tetyana V. Danylova

Journal: Anthropological Measurements of Philosophical Research
ISSN 2227-7242

Issue: 3;
Start page: 42;
Date: 2013;
Original page

Keywords: intercultural communication | parable | archetype | reality tunnel | culture | value orientations | philosophy | science | religion

ABSTRACT
Introduction: The postmodern era demands a new paradigm for relationship between societies, which coexist within a single information space and influence each other through intercultural communication. Intercultural communication is often carried out under conditions of significant cultural differences, and in getting acquainted with representatives of a foreign culture people may experience confusion, fear, mistrust, and even aggression. Purpose: This article attempts to investigate the ways to overcome negative after-effects of intercultural communication. Theoretical basis and results: To avoid the negative after-effects of intercultural communication caused by the clash of different reality tunnels, it is necessary to go beyond the framework of the specific symbolical territory, which is seen as the only true reality. Expanding the horizons of life, going beyond the boundaries of a personal reality tunnel can be achieved, in particular, by using parables. Acquaintance with parables helps to extend the set of the world perception models and to change the positions of the communication process participants. Parables act as intermediaries between people of different cultures and mentalities. Owing to its archetypical form, parable becomes one of the most popular narratives illustrating deep and multi-faceted truths that sometimes cannot be expressed by any other way. Parable serves as an open and flexible model of the world and a model of an individual "I self". This model helps people to constitute themselves as a part of their world. Parable requires to reject its interpretation in the oppositions inherent in a given culture and to reconsider the very way of understanding. Rejection of the oppositions provides the possibility of perceiving the world as integrity, unity in diversity, helps to overcome one-sided picture of the inner world of a man and his life in society. Understanding of a parable works towards changing personal position, and human creative nature is actualized. Conclusion: Parables uniquely reflect the real world and contribute to personal understanding of reality. Parables are successfully transplanted into different cultures operating as heritage of a culture-recipient and as a connecting link, which optimizes an intercultural dialogue.Введение: Эпоха постмодерна требует новой парадигмы отношений между обществами, сосуществующими в едином информационном пространстве и взаимодействующими в процессе межкультурной коммуникации. Межкультурная коммуникация часто осуществляется в условиях значительных культурных различий, и при взаимодействии с представителями других культур люди могут испытывать растерянность, страх, недоверие и даже агрессию. Цель: В данной статье предпринята попытка изучения путей преодоления отрицательных последствий межкультурной коммуникации. Теоретический базис и результаты: Для преодоления негативных последствий межкультурного общения, вызванных столкновением различных туннелей реальности, необходимо выйти за рамки собственной символической территории, воспринимаемой как единственная истинная реальность. Расширению жизненных горизонтов, выходу за границы личного туннеля реальности может способствовать, в частности, использование такого нарратива как притча. Знакомство с притчей помогает расширить набор моделей восприятия мира и изменить позиции участников процесса коммуникации. Притчи выступают в качестве посредников между людьми разных культур и менталитетов. Благодаря своей архетипической форме притча является одним из самых популярных нарративов, иллюстрирующих глубокие и многогранные истины, которые иногда не могут быть выражены иным образом. Притча служит открытой и гибкой моделью мира и моделью индивидуального «Я». Притча требует отказа от ее интерпретации в оппозициях, присущих данной культуре, и пересмотра самого способа понимания мира. Отказ от оппозиций дает возможность преодолеть любую односторонность и воспринимать мир как целостность, единство в многообразии. Выводы: Понимание притчи способствует изменению личной позиции адресата, более широкому осознанию реальности и актуализации творческого начала. Притчи могут успешно трансплантироваться различными культурами и функционировать как связующее звено, оптимизирующее межкультурный диалог.Вступ: Епоха постмодерну вимагає нової парадигми взаємовідносин між суспільствами, які співіснують в єдиному інформаційному просторі і взаємодіють в процесі міжкультурної комунікації. Міжкультурна комунікація часто здійснюється в умовах значних культурних відмінностей, і при взаємодії з представниками інших культур люди можуть відчувати непорозуміння, страх, недовіру і навіть агресію. Мета: Дана стаття присвячена пошуку шляхів подолання негативних наслідків міжкультурної комунікації. Теоретичний базис і результати: Для подолання негативних наслідків міжкультурної комунікації, спричинених зіткненням різних тунелів реальності, необхідно вийти за межі власної символічної території, яка сприймається як єдина істинна реальність. Розширенню життєвих обріїв, виходу за межі власного тунелю реальності може сприяти, зокрема, використання такого наративу як притча. Знайомство з притчею допомагає розширити набір моделей сприйняття світу і змінити позиції учасників процесу комунікації. Притчі виступають як посередники між людьми різних культур і менталітетів. Завдяки своїй архетипній формі притча є одним з найпопулярніших наративів, що ілюструє глибокі і багатогранні істини, які іноді не можуть бути виражені іншим чином. Притча служить відкритою і гнучкою моделлю світу і моделлю індивідуального «Я». Притча вимагає відмови від її інтерпретації в опозиціях, властивих даній культурі, і перегляду самого способу розуміння світу. Відмова від опозицій дає можливість подолати будь-яку однобічність і сприймати світ як цілісність, єдність у різноманітті. Висновки: Розуміння притчі сприяє зміні особистої позиції адресата, більш широкому усвідомленню реальності і актуалізації творчого начала. Притчі можуть успішно трансплантуватися різними культурами і функціонувати як сполучна ланка, що оптимізує міжкультурний діалог.
Affiliate Program      Why do you need a reservation system?